Аерофотографія від Каспера Ковальські (Kacper Kowalski)

Польські пейзажі з висоти пташиного польоту: живописна аерофотографія

 Засніжений сад в Тчеві

 Сточні води Жераньської ТЕС

 Дорога вздовж замерзлої ріки Вісла

 Озеро, оточене деревами

 Засніжена промплощадка в порту Гдиня

 Ліс в Польщі

 Звалище в Гдині

Поле

Парити у небі, насолоджуючись приголомшливими видами з висоти пташиними польотами, - те, про що багато хто лише мріє. Польський фотограф Каспер Ковальські перетворив свою пристрасть до польотів і фотографії в успішну кар’єру.

На перший погляд здається, що в аерофотографії ключову роль відіграє технічний параметр. Іншими словами, якщо ви знайшли гроші на літальний апарат, можете впевнено називати себе аерофотографом. Однак багато псевдоаерофотографів так і залишаються на рівні «піднявся в небо - клацнув». У той час як є автори, які прагнуть до вишуканої художності. Творчість польського аерофотографа Каспера Ковальські / Kacper Kowalski виділяється саме своєю арт-складовою. При першому знайомстві з його роботами навіть не кидаються у вічі ознаки того, що зображення зроблені з повітря. Ковальські досяг такої майстерності, що йому не потрібно вказувати на технічну складність отримання кадрів, він представляє їх на суд глядачів як твори мистецтва. І додаткові відомості про процес зйомки тільки додають вагомості.

Народився в 1977 році, закінчив Технічний університет в Гданську, де вивчав архітектуру. За фахом пропрацював 4 роки і потім повністю присвятив себе небу і фотографії - настільки серйозним виявилося захоплення парапланеризмом. Оскільки за освітою Каспер архітектор, то він визнає, що дивиться на світ через призму своєї освіти, "представляючи все у вигляді карт і креслень"

До фотографії він прийшов через своє хобі - він першокласний пілот та інструктор, і саме спокій і впевненість під час польоту допомагають йому робити високоякісні фотографії в такій незвичній перспективі.

Найчастіше Ковальські фотографує карєвиди у Померанії - це історична область Польщі на півдні Балтійського моря, яка славиться своїми величними лісами, озерами та річками.

Визнання фотограф отримав за свою серію аерофотографій польської зими. Зимові фотографії, зроблені з висоти пташиного польоту, можна побачити дуже рідко, тому що взимку парапланеризм - задоволення складне, небезпечне і дороге.

Саме завдяки нелегкій праці Каспера, тепер кожен має можливість замилуватися Польщею з висоти пташиного польоту.

Перший альбом «Side Effects» випустив на початку 2014 року. Фотограф сам спрямовує свій параплан у пошуку красивого пейзажу на просторах Польщі. Його фотосерія Побічні ефекти (Side Effects) досліджує зв’язок між людьми і природою і задає питання: наприклад, що красивіше - дикий нетронутий пейзаж або ж природа, котру людина намагається підлаштувати під себе?

Живе і працює в місті Гдиня, Польща. Одружений, двоє дітей. Тематика робіт Каспера Ковальські - природні та урбаністичні пейзажі Польщі. Однак автор йде далі простого представлення сюжету, прагне надати йому друге прочитання, і фотографії набувають абстрактного  значення, а ті елементи, які формують сюжет, в цій ситуації втрачають будь-який сенс - їх значення мізерне. Ковальські отримав численні нагороди, в т.ч. за результатами конкурсу Sony World Photography Awards 2014 фотограф зайняв 2-е місце в професійному розділі в номінації «Пейзаж». У серії «Глибина зими» представлені зимові види. «Це проста історія про людської цивілізації, покритої снігом», - каже Каспер Ковальські.

У своєму проекті «Надлишок» (OVER) Ковальські задається питанням, що трапиться, якщо людство раптом зникне. Він збирався зняти з повітря засніжені пейзажі в Польщі, щоб представити собі футуристичний погляд на те, як буде виглядати світ, в якому природа може безперешкодно розширюватися і розвиватися. На фотографіях Ковальські сліди людської діяльності зникають під тонким шаром білої снігової куряви, створюючи ілюзію, що все це - частина давньоминулого. Похмурі, порожні ландшафти створюють дискомфорт в душі глядача, що зустрівся з цією апокаліптичною історією.

Проект «Надлишок» був виданий як самвидав книга в 2017 році.

 

 

 

 

 

 про ПОБІЧНІ ЕФЕКТИ (Side Effects)

Проект фотографії, що документує природне середовище людини.

Фотограф пише, що він льотчик і фотограф, що йому подобається літати над знайомою територією. Це дає час на роздуми та обережне вивчення пейзажу. Він зазвичай літає над регіоном Помор’я, недалеко від Гданська, свого рідного міста. Іноді цікавість змушує його летіти далі, поза впізнаваним.

Фотографа найбільше цікавить у цьому проекті - це відповідь на питання: що таке природне середовище людини? Це природний пейзаж, у якому мешкають люди, чи середовище, змінене відповідно до потреб людини? Чи завжди ліс, на який ми  дивимося, був там, чи його посадили для постачання деревини, і це не природніше, ніж картопляне поле? Яка природа природи?

Фотограф прагне, щоб його фотографії передавали широкий спектр людської діяльності. Він намагається не судити про те, що бачить. Самі фотографії - це документи, докази у справі. Автор задоволений, якщо вони стануть поживою для роздумів. Багато що залежить від того, хто шукає та робить оцінку. Археолог і фермер помітять різні речі в пейзажі. Фотограф хоче, щоб побічні ефекти надавали матеріал для аргументації про те, що є добрим і поганим, необхідним та необов’язковим у стосунках людини з природою.

Побічні ефекти - це проект, створений повністю у Польщі. Це більше, ніж обмежений набір фотографій, це метод обговорення аспектів нашої цивілізації. Проект складається з безлічі менших підпроектів та серій, кожен з яких розповідає окрему історію: Пори року, Токсична краса, Потоп згори, Сонце і веселощі, Глибина зими, Іграшки для хлопчиків та інші. Перші фотографії проекту були зроблені в 2007 році, останні фотографії 2018 та 2019 років були зроблені в Сілезії, Біловезьких, Поморських лісах, пошкоджених ураганом, та на територіях, призначених для полювання на кабана.

Побічні ефекти - це книга, серія галерейних виставок та фортепіанний концерт, складений Ярославом Капусцінським та у виконанні Дженні Дж. Чай. Поодинокі фотографії доступні як ілюстрації до публікацій у пресі. Проект був удостоєний другої премії на World Press Photo 2015, у категорії довгострокових проектів.

Знімки фотографа зі Словаччини Марії Шварбової

Грація та краса у басейні! 

Шварбова демонструвала свої яскраві роботи на галереях та фестивалях у всьому світі.

Перш ніж стати фотографом, Марія Шварбова вивчала реставраторство та археологію, що дуже позначилося на її мінімалістичній фотосерії Плавальний басейн (Swimming Pool).

На знімках Марії люди, схожі на роботів та манекенів, перебувають у басейні, який пофарбований у пастельних тонах.

У 2014 році подруга Шварбової порадила їй звернути увагу на 80-річний басейн у місті Злате Моравче, який раніше належав місцевій школі. Попри те, що він був закритий понад десятиліття, Шварбова здивувався, адже він виявився наповнений водою.

— Коли я побачила басейн вперше, мене захопила  архітектура  цього великого  відкритого простору. В ньому можна побачити  позачасовість, –  сказала Шварбова.

Фотограф заявила, що її роботи натхненні спартакіадами, масовими гімнастичними заходи, які були організовані комуністичним урядом, коли тисячі учасників в унісон виконували рутинні рухи.

Під час обробки знімків вона збільшила кількість моделей на фото та відретушувала кольори. У підсумку роботи вийшли безтурботними та сюрреалістичними, які демонструють недосконалий світ.

Стерильні кадри Марії Шварбової нагадують вирвані зі снів сцени, які викликають одночасно почуття тривожної напруженості і споглядального спокоюФотограф зі Словаччини Марія Шварбова (Mária Švarbová) займається фотографією з 2010 року, і за минулі 8 років художниця завоювала міжнародне визнання, була відзначена нагородами в області мистецтва, а її роботи з'являлися на сторінках видань Forbes, Vogue і The Guardian.

Популярність знімків Марії обумовлена особливостями її творчого методу. Фотограф відходить від традиційної портретної зйомки. Своїх героїв вона поміщає в міське середовище і публічні простори соціалістичної епохи. При цьому улюбленими громадськими приміщеннями Марії є басейни радянського періоду, і саме сюрреалістичні кадри з пловчинями і принесли Шварбовій міжнародну славу.В полі інтересів фотографа - звичайні регулярно повторювані дії, такі як візит до лікаря, виконання домашнього завдання, прогулянка, стрижка або відвідування м'ясної лавки. Буденні персонажі і повсякденний простір при цьому переосмислені в візуально чистому, заспокійливому і симетричному кадрі.

Завдяки експериментам з кольором, атмосферою і простором, створені тематичні сцени скоріше нагадують сни або кадри з нового фільму американського режисера Уеса Андерсона (Wes Anderson). Стерильний світ і манекеноподібні люди формують неприродну красу повсякденності.

Вихолощені продезінфіковані кадри - це також і результат роботи гримерів, костюмерів, художників по світлу. Завершують створення образу ретушери-фоторедактори, які стирають границі між людьми, позбавляють їх особистості, створюють відчуття самотності та ізоляції.

В результаті автору вдається домогтися складного в наш динамічний час ефекту: глядач поринає в атмосферу зорового споглядання, відстороненого спокою і мовчання з деяким відтінком тривожності і напруженості.

Здається, що ось-ось настане якийсь переломний момент, світ вийде з цього застиглого стану, але кадр як і раніше зберігає нерухомість. Але головний творчий посил Марії Шварбової - це бажання викликати повагу до оточуючого нас світу з його незрівнянною красою.

 Чітка симетрія кадру затягує, гіпнотизує. Фотографії перетворюються в свого роду кадри до «Аеліти», першого в історії радянського футуристичного фільму. Марія занурює глядача в світ антиутопій, а її знімки наводять на асоціації з творами Оруелла і Хакслі. Яскраві кольори ж роблять їх прекрасним декоративним елементом.