ІСТОРІЯ ФОТОГРАФІЇ: травня 2017

Францішек Казимірович Мезер (пол. Franciszek de Mezer; 1830–1922) — київський художник та фотограф.

Викладав малювання в Київському інституті шляхетних дівчат. Мав офіційний статус фотографа Університету Св. Володимира в Києві. В історію увійшов як майстер якісних знімків, видів старого Києва

В Національній науковій бібліотеці імені В.І. Вернадського зберігся альбом стародавніх фотографій Києва кінця ХІХ -початку ХХ століття.

Народився фотограф 1830 року на Волині. Його батько і дід займалися фарфоро-фаянсовим виробництвом, їх фабрика була відома в Європі своїми виробами: камінами, посудом, кахлем. Навчався живопису в Академії мистецтв у Відні. У 1852 році приїхав до Києва з дипломом художника. Кар'єру розпочав на посаді викладача малювання в Інституті шляхетних дівчат. Одружився згодом з вихованкою інституту Аліною Адамівною.

На початку 1850-х у Києві відкрилося перше стаціонарне фотоательє. Мезер надзвичайно зацікавився новим видом образотворчого мистецтва. Придбав фотоапарат, штатив, скляні пластини, хімічні реактиви та почав експериментувати. З часом розробив власний стиль, опанував мистецтвом портрета, як професійний художник.

Він приїхав у Київ в 1852 році, знімав місто багато і скрупульозно. Знімав і взимку, і влітку. Ходив з асистентом, який носив величезну камеру і касети до неї. Фотограф підіймався на київські пагорби, бродив по берегах Дніпра. Його добре знали в місті. Особливо візники, без них не обходився жоден вуличний кадр. Вони юрмилися перед об'єктивом, і Франц кричав їм, щоб ті не ворушилися. Витримка дуже довга була. Ті, що на хвилини застигали як стовпи, залишилися в історії. Обличчя людей, зображених на знімках- якість відмінна, вії видно.

У грудні 1865 року Франц Мезер відкрив власну студію, ставши одним з піонерів київської фотографії. Розмістив свою майстерню в самому центрі міста — на розі Хрещатика і Прорізної, на першому поверсі будинку генерала Крилова. Приміщення взяв в оренду. Досить швидко фотоательє стало одним з найвідоміших в Києві.

Спочатку він пропонував клієнтам два розміри фотознімків: візитні (6 х 10) і кабінетні (11 х 16) картки. Згодом можна було замовити розкішні фотоальбоми, оправлені в шкіряні палітурки, а також подарункові книги з фотографічними видами Києва.

Знімав портрети киян та види міста. Для цього було потрібно брати багато дозволів в поліції. Одного разу Мезера відвели в поліцейську дільницю за те, що знімав еспланаду перед фортецею. Фотограф думав, що це просто красивий пустир, а жандарми вирішили, що Франц Мезер — турецький шпигун або польський диверсант. Для зйомок видів міста теж необхідно було отримати дозвіл, а ще мати і спеціальний допуск для фотографування високопоставлених осіб на церемоніях, парадах та інших масових заходах.

Франц де Мезер був хитрим. Він красиво знімав місто, зі знімків робив розкішні альбоми в шкіряній палітурці і дарував їх імператору. Той дивився альбоми і думав, що губернатор молодець, так за містом дивиться, і хвалив того, а іноді і нагороджував, і на посаді підвищував. Фотографу теж перепадало: то годинник імператор подарує золоті з ключиками, то срібну чорнильницю, то звання присвоїть «Фотограф його імператорського двору», або ще якесь. Губернатор в свою чергу теж не забував де Мезера, фотографувався у нього, дозволи давав на зйомки. Правда, незабаром царю набридло приймати тисячі фотоальбомів з усієї імперії, і він зобов'язав займатися цим міністра імператорського двору. Франц де Мезер встиг надарували царю книг і отримав ще, крім згаданого, звання «Придворний фотограф Її Величності королеви еллінів» (родички Миколи II - Ольги Костянтинівни - дружини грецького короля).

У 1871 році, вже через шість років після відкриття ательє, фотограф мав достатньо коштів для покупки земельної ділянки на престижному Хрещатику. Там в 1872 році Франц Казимирович почав зводити прибутковий житловий комплекс — найбільший на той час у Києві. Дорогі квартири призначалися для здачі в оренду заможнім клієнтам. Високий статус будівлі підкреслювався нечувано пишним фасадом. Житловий комплекс, що складався з шикарного чотириповерхового цегляного будинку на лінії вулиці і флігеля в глибині садиби, зводився на кредитні гроші в 100 тис. рублів.

У 1873 році будівництво було завершено. У власний будинок Мезер переніс і знамените фотоательє.

Але з боргової ями Франц Мезер вибратися не зміг — невиплачених зобов'язань було набагато більше, ніж приносила здача квартир у найм. Численні кредитори подали на Мезера позов, вимагаючи примусово стягнути з нього належні їм суми. Суд визнав фотографа неспроможним боржником. У 1874 році земельну ділянку і житловий комплекс виставили на торги. Домоволодіння придбав Полтавський земельний банк.

З 1874 по 1918 рр. — продовжував працювати у своєму фотоательє на Хрещатику. Франц Мезер залишався найбільш популярним в Києві фотографом. Вся аристократична верхівка міста прагнула зробити у нього власний портрет. На цих замовленнях маестро заробляв до 40 тис. рублів на рік. І став найзаможнішим київським фотохудожником. У 1895 році Франц Казимирович відзначив 30-річчя своєї фірми. Київська преса назвала майстра останнім з могікан — єдиним з усіх київських піонерів фотографії, які продовжують працювати. Через його фотоательє на Хрещатику пройшло декілька поколінь киян. За 30 років фотограф виготовив 137 800 зображень (негативів), з яких віддрукував 1,5 млн фотографій.

У 1915 році, коли Київ став прифронтовим містом, майстер відсвяткував півстолітній ювілей свого підприємства. У 1918 році до Києва увірвалися більшовики, які оголосили фотоапарати та аксесуари до них предметами розкоші, які підлягають конфіскації. До 88-річного фотохудожника з'явилися чекісти, вилучили апаратуру і більшість безцінних негативів. Після цього Франц де Мезер закрив своє знамените підприємство. Це був удар, якого старий фотограф, який відзначив в 1915 році 50-річний ювілей своєї фірми, витримати не зміг і захворів. Він ще взяв участь у створенні першого фотографічного інституту в Києві, надавши під його аудиторії свої студії. У 1922 році він помер від інфаркту.

Був активним членом київського літературно-артистичного товариства. Товаришував із Лесею Українкою, Львом Шестовим, Миколою Бердяєвим.

Франц де Мезер неодноразово брав участь у міжнародних виставках. Його роботи завоювали шість золотих медалей, чотири срібні, а також безліч почесних дипломів. Він мав офіційний статус фотографа Університету Св. Володимира в Києві. За альбом з видами Києва імператор Олександр IIІ відмітив майстра золотим годинником з ланцюжком. Його дружина імператриця Марія Федорівна — пам'ятним перстнем.

Київ на фотографіях Франца де Мезера