Викладав малювання в Київському інституті шляхетних дівчат.
Мав офіційний статус фотографа Університету Св. Володимира в Києві. В
історію увійшов як майстер якісних знімків, видів старого Києва
В Національній науковій бібліотеці імені В.І. Вернадського зберігся
альбом стародавніх фотографій Києва кінця ХІХ -початку ХХ століття.
Народився фотограф 1830 року на Волині. Його батько і дід займалися фарфоро-фаянсовим
виробництвом, їх фабрика була відома в Європі своїми виробами: камінами,
посудом, кахлем. Навчався живопису в Академії мистецтв у Відні. У 1852 році приїхав до Києва з
дипломом художника. Кар'єру розпочав на посаді викладача малювання в Інституті шляхетних дівчат.
Одружився згодом з вихованкою інституту Аліною Адамівною.
На початку 1850-х у Києві відкрилося перше стаціонарне
фотоательє. Мезер надзвичайно зацікавився новим видом образотворчого мистецтва.
Придбав фотоапарат, штатив, скляні пластини, хімічні реактиви та почав
експериментувати. З часом розробив власний стиль, опанував мистецтвом портрета,
як професійний художник.
Він приїхав у Київ в 1852 році, знімав місто багато і скрупульозно. Знімав і взимку, і влітку. Ходив з асистентом, який
носив величезну камеру і касети до неї. Фотограф підіймався на київські
пагорби, бродив по берегах Дніпра. Його добре знали в місті. Особливо візники,
без них не обходився жоден вуличний кадр. Вони юрмилися перед об'єктивом, і
Франц кричав їм, щоб ті не ворушилися. Витримка дуже довга була. Ті, що на
хвилини застигали як стовпи, залишилися в історії. Обличчя людей, зображених на
знімках- якість відмінна, вії видно.
У грудні 1865 року Франц Мезер відкрив власну студію, ставши
одним з піонерів київської фотографії. Розмістив свою майстерню в самому центрі
міста — на розі Хрещатика і Прорізної, на першому поверсі будинку генерала
Крилова. Приміщення взяв в оренду. Досить швидко фотоательє стало одним з
найвідоміших в Києві.
Спочатку він пропонував клієнтам два розміри фотознімків:
візитні (6 х 10) і кабінетні (11 х 16) картки. Згодом можна було замовити
розкішні фотоальбоми, оправлені в шкіряні палітурки, а також подарункові книги
з фотографічними видами Києва.
Знімав портрети киян та види міста. Для цього було потрібно
брати багато дозволів в
поліції. Одного разу Мезера відвели в поліцейську дільницю за те, що знімав
еспланаду перед фортецею. Фотограф думав, що це просто красивий пустир, а
жандарми вирішили, що Франц Мезер — турецький шпигун або польський
диверсант. Для зйомок видів міста теж необхідно було отримати дозвіл, а ще мати
і спеціальний допуск для фотографування високопоставлених осіб на церемоніях,
парадах та інших масових заходах.
Франц де Мезер був хитрим. Він красиво знімав місто, зі
знімків робив розкішні альбоми в шкіряній палітурці і дарував їх імператору.
Той дивився альбоми і думав, що губернатор молодець, так за містом дивиться, і
хвалив того, а іноді і нагороджував, і на посаді підвищував. Фотографу теж
перепадало: то годинник імператор подарує золоті з ключиками, то срібну
чорнильницю, то звання присвоїть «Фотограф його імператорського двору», або ще
якесь. Губернатор в свою чергу теж не забував де Мезера, фотографувався у
нього, дозволи давав на зйомки. Правда, незабаром царю набридло приймати тисячі
фотоальбомів з усієї імперії, і він зобов'язав займатися цим міністра
імператорського двору. Франц де Мезер встиг надарували царю книг і отримав ще,
крім згаданого, звання «Придворний фотограф Її Величності королеви еллінів»
(родички Миколи II - Ольги Костянтинівни - дружини грецького короля).
У 1871 році, вже через шість років після відкриття ательє,
фотограф мав достатньо коштів для покупки земельної ділянки на престижному Хрещатику. Там в 1872 році Франц Казимирович почав зводити
прибутковий житловий комплекс — найбільший на той час у Києві. Дорогі
квартири призначалися для здачі в оренду заможнім клієнтам. Високий статус
будівлі підкреслювався нечувано пишним фасадом. Житловий комплекс, що складався
з шикарного чотириповерхового цегляного будинку на лінії вулиці і флігеля в
глибині садиби, зводився на кредитні гроші в 100 тис. рублів.
У 1873 році будівництво було завершено. У власний будинок
Мезер переніс і знамените фотоательє.
Але з боргової ями Франц Мезер вибратися не зміг —
невиплачених зобов'язань було набагато більше, ніж приносила здача квартир у
найм. Численні кредитори подали на Мезера позов, вимагаючи примусово стягнути з
нього належні їм суми. Суд визнав фотографа неспроможним боржником. У 1874 році
земельну ділянку і житловий комплекс виставили на торги. Домоволодіння придбав
Полтавський земельний банк.
З 1874 по 1918 рр. — продовжував працювати у своєму
фотоательє на Хрещатику. Франц Мезер залишався найбільш популярним в Києві
фотографом. Вся аристократична верхівка міста прагнула зробити у нього власний
портрет. На цих замовленнях маестро заробляв до 40 тис. рублів на рік. І став найзаможнішим
київським фотохудожником. У 1895 році Франц Казимирович відзначив 30-річчя
своєї фірми. Київська преса назвала майстра останнім з могікан — єдиним з
усіх київських піонерів фотографії, які продовжують працювати. Через його
фотоательє на Хрещатику пройшло декілька поколінь киян. За 30 років фотограф
виготовив 137 800 зображень (негативів), з яких віддрукував 1,5 млн
фотографій.
У 1915 році, коли Київ став прифронтовим містом, майстер відсвяткував півстолітній ювілей
свого підприємства. У 1918 році до Києва увірвалися
більшовики, які оголосили фотоапарати та аксесуари до них предметами розкоші,
які підлягають конфіскації. До 88-річного фотохудожника з'явилися чекісти,
вилучили апаратуру і більшість безцінних негативів. Після цього Франц де Мезер
закрив своє знамените підприємство. Це був удар, якого старий фотограф, який
відзначив в 1915 році 50-річний ювілей своєї фірми, витримати не зміг і
захворів. Він ще взяв участь у створенні першого фотографічного інституту в
Києві, надавши під його аудиторії свої студії. У 1922 році він помер від
інфаркту.
Був активним членом київського літературно-артистичного
товариства. Товаришував із Лесею Українкою, Львом Шестовим, Миколою Бердяєвим.
Франц де Мезер неодноразово брав участь у міжнародних
виставках. Його роботи завоювали шість золотих медалей, чотири срібні, а також
безліч почесних дипломів. Він мав офіційний статус фотографа Університету Св. Володимира в Києві. За
альбом з видами Києва імператор Олександр IIІ відмітив
майстра золотим годинником з ланцюжком. Його дружина імператриця Марія Федорівна —
пам'ятним перстнем.
Київ на
фотографіях Франца де Мезера
Андріївський узвіз
Дніпро
Бесарабка
Бібіковський бульвар
Київський вокзал
Щекавиця
Ланцюговий міст
Хрещатик
Європейська площа
