Тіна Модотті (італ. Assunta Adelaide Luigia Modotti Mondini, 1896— 1942) — італійський фотограф, актриса і революціонерка.
Фотографія Тіни Модотті, зроблена Е. Вестоном
Тіна Модотті в фільмі «В тигровій шкурі»
Т. Модотті. Дієго Рівера і Фріда Кало на травневій демонстрації, 1929
Ассунта Аделаїда Луїджі Модотті народилася в місті Удино на півночі Італії близько 1896. Точна дата народження невідома. Її подруги називали різні цифри. Сама вона чомусь це питання обходила. Можливо, її не влаштовував день або число. Тіна була другою з шістьох дітей.
Деякий час сім'я Модотті проживала в Австрії, куди виїжджав на заробітки батько, Джузеппе Модотті, який володів досить рідкісною на ті часи професією автомеханіка. Повернувшись додому і знову втративши роботу, він, як і десятки тисяч інших італійців, змушений був податися на заробітки в США, з часом осівши в Сан-Франциско.
Тіна Модотті
Тіна залишилася вдома з матір'ю-прачкою, приречена на бідне, голодне дитинство. У десять років вона починає працювати на ткацькій фабриці з дванадцятигодинним робочим днем і мізерною зарплатою, на якій протягом кількох років тримається існування її родини. У п'ятнадцять років потрапляє в поліцію за звинуваченням у проституції. Ще через чотири роки, в 1920 році, батько, який працював у майстернях Фріско, зумів накопичити грошей, і допомогти своїй дев'ятнадцятирічній доньці що змінила низку католицьких імен на звучне "Тіна", перебратися до себе в Америку. Тут вона, як і раніше працює на ткацькій фабриці.
Через деякий час їй вдається влаштуватися кравчинею в модне ательє, в якому Тіна знайомиться зі своїм першим чоловіком, французьким художником Робо де Л'Абрі. Для свого першого обранця Тіна назавжди залишилася прекрасним янголом, красунею зі сну, яка ніколи в житті не тримала в руках нічого важчого кольорових фарб.
За його ініціативою Модотті несподівано потрапляє на кінопроби в Голлівуді. Протягом року юна італійська емігрантка з успіхом знімається в трьох пригодницьких мелодрамах ("В тигровій шкурі", "Скачки зі смертю" і "Я можу зрозуміти", про які тепер знають тільки завдяки участі в них Тіни Модотті).
Здавалося, ця дівчина нарешті знайшла себе, можна було заспокоїтися, проте акторська професія, популярність, і сама атмосфера телестудій Голлівуду дуже скоро починає викликати у неї різке неприйняття. Її життя ускладнювало й те, що Робо явно поступався їй і в таланті, і в успіхах. Всім було ясно, що довго цей шлюб не протримається.
Але саме в голлівудських студіях Тіна знайомиться з видатним фотографом-експериментатором Едвардом Вестоном. Він давно розійшовся з дружиною, був самотній і в міру цинічний, вважав любов різновидом пияцтва - і раптом на межі зрілості і старості знайшов ту, яка змінила його уявлення про жінок.
Тіна приховувала від Вестона, що вона заміжня. А Робо, зрозуміло, не знав, що у Тіни з'явився друг. На одному зі світських раутів в Голлівуді Едвард випадково познайомився з Робо. Чоловіки розговорилися і якось непомітно перейшли на модну тоді тему "ню". Робо розповів, що його дружина терпіти не може, коли її просять позувати оголеною, а Вестон - що його подруга не тільки обожнює такий вид позування, але ще сама ж підбиває його на ризиковані експерименти. Загалом, ця історія могла б закінчитися черговим банальним розлученням, якби одного разу чоловік-митець не запропонував своїй дружині подорож до Мексики. Та ж думка прийшла в голову і подрузі фотографа.
Тільки на вокзалі Вестон дізнався, що його коханка - дружина його милого знайомого. Але Робо де Л'Абрі Річі так і не представився випадок розчаруватися у своєму ніжному ангелі. В одному з мексиканських селищ він заразився чорною віспою і помер. Разом з ним у небуття канула і мовчазна згорьована старлетка Тіна Модотті, а в Мексиці залишилася емансипована подруга гордовитого фотографа Вестона.
1923 рік. У Сполучених штатах багато чого змінилося. Влада ввела сухий закон, процвітав ку-клукс-клан... Тіна разом з Едвардом були змушені перебратися в Мексику. У цій країні вони прожили сім років. І все це час Тина під керівництвом Едварда вивчала техніку фотографії. Зовсім скоро до неї як фотографу прийшов успіх. Роботи молодої і зухвалою італійки стали цінуватися набагато вище ніж роботи її друга і вчителя. Напевно, в тому числі і це зіграло свою роль у поступовому розлад у їх відносинах. Едвард вважав, що принципи «вільного кохання» існують тільки для нього. А у Тіни тим часом почалася ціла серія романів. Спочатку її коханим став відомий художник, товстун і донжуан Дієго Рівера. Після нього Тіна закохалася в більшовика і члена Комінтерну Хав'єра Герерро, який умовив її стати членом комуністичної партії.
Ставши комуністкою, Тіна Модотти докорінно змінилася, і навіть зовні її було не впізнати. Вона стала носити сувору одяг і гладку зачіску і повністю присвятила себе справі. Тіна фотографувала мітинги і демонстрації робітників, нелегка праця наймитів в полі, важке життя простого народу... і Почалося її активне співробітництво з газетою мексиканських комуністів «Ель Мачете». Тіна стала відкрито виступати проти диктатури Муссоліні. В редакції «Ель Мачете» вона познайомилася з самим відомим революціонером всієї Латинської Америки Хуліо Антоніо Меллой. У свої 25 років він був неймовірно красивий, стрункий і привабливий зовні. Саме він став, мабуть, єдиною справжньою любов'ю Тіни Модотти. Не звертаючи увагу на засудження знайомих і друзів, і навіть на досить скромну в матеріальному плані життя, спілка молодих революціонерів був щасливим. Якраз до цього часу відносяться чудові фотопортрети Хуліо, виконані Тіною.
Але, як це часто буває, їх щастя тривало недовго. У січні 1929 року пострілом у спину в Гаванне Крейди був убитий. Звичайно ж, це було політичне вбивство. Тим не менш, всі ЗМІ того часу написали, що це просто була помста ревнивого суперника. Це помітно підірвало репутацію Тіни. Зовсім скоро вона була оголошена шпигункою Муссоліні і посаджений у в'язницю. А незабаром знімки оголеної Тіни, зроблені ще Уэстоном, з'явилися в кількох газетах, ніж їх редактора намагалися довести її аморальність.
Тіна вмовила Вестона залишитися з нею в Мексиці. Ця дика країна з червоно-коричневими горами і оповідями про літаючого бога- напівптахи, напівзмії по імені Кецалькоатль - потрясла Тіну. Вона повірила індіанським легендам про те, що в цій країні жінка теж може стати богом. Тіна змінювалася, і Едвард не міг цього не відчути.
За спогадами мемуаристів, до Вестона приїхав його син від першого шлюбу Чандлер; вранці всі троє піднімалися на плоский дах будинку і, скинувши одяг, з реготом і вереском носилися по даху, поки не падали в обійми один одного. Можливо, батько і син ділили прекрасну Тіну. Втім, свідків не було ...
Як змія скидає шкіру, Тіна втрачала старих друзів і заводила нових. Серед її шанувальників з'явилися художники - товстун Дієго Рівера, худий як сірник Давид Альфаро Сікейрос, вона подружилася з поетом Хосе Клементе Ороско.
Вона стала ходити без панчіх. З'являлася у вищому товаристві в селянському взутті, разом з чоловіками, не соромлячись, курила на вулицях, відвідувала єдиний в ті роки чоловічий нічний клуб "Ель-Лірико", де показували жіночий стриптиз.
У цей час у Мексиці починається формування особливого напряму художнього монументалізму, засновники якого, художники Ороско, Сікейрос і Рівера, спираючись на художні традиції корінного індіанського населення, соціальну графіком Хосе Гваделупі Посади і паризькі віяння модернізму, створили чудову школу революційної живопису. У своїй творчості вони віддавали перевагу настінним розписам, і монументальні фрески художників-муралістів (від іспанського mural - стіна), завдяки своєму злободенного революційному сюжету в поєднанні з блискучою технікою, широко використовувалися для масової пропаганди соціалістичних ідей. В найкоротший термін монументалісти революціонізували всі мексиканське мистецтво. Їх об'єднання - "Синдикат революційних живописців, скульпторів і граверів" був однією з основних груп, на основі яких утворилася Комуністична партія Мексики, а його унікальна газета "Ель Мачете", основне місце в якій займала революційна графіка, стає офіційним партійним органом.
Формування лівих політичних поглядів відразу ж впливає і на художню творчість Модотті, яка, будучи протягом декількох років ученицею і моделлю Вестона, незабаром стає самостійним фотографом. Займаючись художньою фотографією, вона починає замінювати абстрактний сюжет своїх знімків соціальною тематикою. При цьому, використовуючи і розвиваючи новаторську техніку Вестона, Тіна домагалася особливо реалістичного ефекту, встановлюючи максимальну різкість кадру, ретельно продумуючи художні композиції та вибираючи для знімка самі несподівані ракурси. В результаті декількох років її роботи були створені різноманітні за тематикою класичні зразки революційної художньої фотографії.
Модотті експериментує з різними жанровими напрямами. Робить знімки мексиканської бідноти, пеонов, робітників, жінок-селянок - на випалених сонцем сільських дорогах, у пулькерії і трущобах Мехіко і в пакгаузах американських нафтових компаній.
Фотографує настінний живопис мексиканських художників, і саме за цими її знімкам світ вперше навіч знайомиться з розписами Рівери і Ороско. Тіна знімає комуністичні мітинги і демонстрації, робить фотопортрети робочих активістів і створює чудові по своїй стилістичної лаконічності і колориту "революційні натюрморти" - химерні художні композиції, що поєднують в собі символи руху трудящих - серп і молот, з наповненими вщерть патронташами, сомбреро, деками і грифами гітари. Ці контрастні виразні знімки публікувалися на шпальтах "Ель Мачете", роздруковувалися, і використовувалися як листівок і плакатів у Мексиці, США, Латинській Америці і Європі.
Потім вибухнув скандал. Зображення голої Тіни прикрасило стіну Сільськогосподарської академії в містечку Чапінго. Збуджені студенти натовпом валили до академії, щоб побачити голу Богиню. Фреску створив Рівера. Відразу ж поповзли чутки про їхній роман.
Тіна відчувала себе королевою. Про неї стали шепотітися. Одні благоговійно, інші - з презирством. Люди простіше називали її "сержантським десертом". Прості жінки, побачивши її з фотокамерою на вулиці, поспішали перейти на інший бік, аби не потрапити в її об'єктив. Зате друзі розповідали про неї легенди.
Коли Вестон це помітив, було вже пізно. Він дізнався, що у нього є суперник. Йому не залишалося нічого іншого, як виїхати назад на батьківщину, в Сан-Франциско. Новим обранцем Тіни виявився художник і гравер Хав'єр Герреро - бунтар, схожий на стародавнього ацтекського бога, провідний художник-графік газети «Ель Мачете», один із засновників "Синдикату революційних живописців" і мексиканської компартії.
Експериментуючи з технікою і композицією художньою фотографією, Модотті у своїй творчості повністю грунтувалася на відображенні соціальної дійсності, що надавало її знімкам особливий сюжетний реалізм. Пабло Неруда згадував, що фотографії Тіни мали істотний вплив на багато роботи художників-монументалістів, які знаходили в них сюжети для своїх картин і фресок.
Модотті вступає до Комуністичної партії Мексики і починає працювати секретарем в "Ель Мачете", куди її запрошує Хав'єр Герреро.
В'язниця підірвала здоров'я Тіни Модотті. Та й репутація її виявилася заплямованою. Незабаром після виходу з в'язниці один з італійських комуністів переправляє її в Москву. Московський період Тіни дослідники її життя називають «повільним самогубством». Тіна Модотті залишила заняття фотографією і повністю присвятила себе роботі в Комінтерні, де зробила хорошу кар'єру і домоглася високих постів. Кілька разів Тіна виконувала небезпечні і ризиковані завдання в країнах Європи. Дуже просила надіслати її фашистську Італію для роботи разом з італійськими комуністами. Але замість Італії вона була спрямована в Іспанію. У цій країні вона провела всі роки громадянської війни. Обізнана про те, що комуністи різних країн гинуть в СРСР у сталінських таборах, в Москву Тіна вирішила не повертатися.
В Іспанії для неї настала пора страшній бідності і гнітючого самотності. 5 січня 1942 року Тіна Мадотти вночі померла в таксі. При розтині був констатований інфаркт. Але більшість біографів і сучасників Тіни вважають, що це було або самогубство, або отруєння. При дослідженні обставин події, в сумочці Тіни поліцейські виявили маленьку фотографію Хуліо Антоніо Мельє.
Бурхливе, повне пригод життя Тіни Модотти сколихнула інтерес до неї в інший непересічної жінки 20 століття – у Мадонни. У 1996 році у Філадельфії Мадонна організувала виставку робіт Тіни. Її дивовижні і неповторні знімки були оцінені дуже високо. Одна з робіт пішла з аукціону за 130 тисяч доларів. Хоч і різні долі цих двох жінок, але чимало в них і загального. Адже і в тієї, і в іншої – італійські корені, які були пересаджені на іншу сторону землі.
