Конструктивізм

Конструктиві́зм (від лат. constructio — побудова) — авангардистський метод (стиль, напрямок) в образотворчому мистецтві, архітектурі, художньому конструюванні, літературі, фотографії, оформлювальні на декоративно-прикладному мистецтві, що отримав розвиток в 1920 — початку 1930 років. Характеризується суворістю, геометризмом, лаконічністю форм і монолітністю зовнішнього вигляду.

У швейцарському кантоні Тесін. Фото Ласло Мохой-Надя, 1925 р.

Колаж Густава Клуциса, 1933 р

Обкладинка проспекту радянського відділу Міжнародної виставки гігієни в Дрездені. Колаж Ель Лисицького, 1930 р.

В архітектурі конструктивізм обстоює раціональну доцільність, економність, лаконізм у засобах вираження. Прагнучи поєднати мистецьку творчість з виробництвом, конструктивізм відкидає практично не вмотивовану декоративність, схематизує мову мистецтва. В образотворчому мистецтві та літературі прихильники конструктивізму надавали великого значення техніцизму, штучним конструктивним формам, абстракціям тощо.ороророннгнгнгнтмтмтм

У СРСР конструктивізм виник відразу після Жовтневої революції як один з напрямків нового, авангардного, пролетарського мистецтва. Ідея нового напрямку полягала у відмові від «мистецтва заради мистецтва» і підпорядкування її виробництву.

Прихильники конструктивізму, висунувши задачу «конструювання» довкілля, активно направляє життєві процеси, прагнули осмислити формотворчі можливості нової техніки, її логічних, доцільних конструкцій, а також естетичні якості таких матеріалів, як метал, дерево, скло.

Найбільший вплив на становлення конструктивізму зробило «виробниче мистецтво», що закликало «свідомо творити корисні речі» і культивувати образ нової гармонійної людини, що користується зручними речами і живе в облаштованому місті. «Виробниче мистецтво» не стало більше ніж концепцією, однак, термін конструктивізм було виголошено саме теоретиками цього напряму (у їхніх виступах та брошурах постійно зустрічалися також слова «конструкція», «конструктивний», «конструювання простору»).

На формування конструктивізму вплинули також футуризм (культ майбутнього і дискримінація минулого разом з цим), супрематизм (позбавлені образотворчого смислу комбінації геометричних обрисів), кубізм (підкреслено геометризовані умовні форми), пуризм (прагнення до первісної чистоти і відсутності запозичень) та інші новаторські течії 1910-х років.

Двадцяте століття не тільки принесло художникам небачені раніше можливості (перш за все технічні), а й змусило їх відмовитися від звичного погляду на світ. У першій чверті XX століття в геометричній прогресії зросла кількість нових художніх напрямків і стилів, серед яких провідне місце в архітектурі, дизайні та фотографії зайняв конструктивізм. Визнаючи тільки користь і утилітарність, прагнучи удосконалити предметне середовище, що оточує людину, художники-конструктивісти вважали зайвими декоративні мотиви, відкидали національні традиції. Мистецтво стало вторгатися в повсякденне життя, його суспільні функції ставали все більш різноманітними. Виникли нові види художньої діяльності: кіно, реклама, дизайн.

Конструктивізм - явище інтернаціональне, але найбільшого поширення він отримав на території трьох країн: СРСР, Німеччини та Чехословаччини. У Німеччині центром функціоналістьких експериментів стала Вища школа архітектури, будівництва, дизайну та прикладного мистецтва Баухауз (Bauhaus). У 1926 році художник Ласло Мохой-Надь (László Moholy-Nagy) відкрив тут фотографічну майстерню, а в 1929-му було організовано спеціальне фотографічне відділення, провідним викладачем якого був призначений професійний фотограф Вальтер Петерханс (Walter Peterhans).

Фото Еммануїла Евзеріхіна, 1937 р.

Фото Франтішека Дртікола

Фото Франтішека Дртікола

Фото Ярослава Ресслера

У 1922 році в журналі «Штурм» була опублікована стаття Мохой-Надя «Динаміко-конструктивна система сил». Вона стала маніфестом заперечення звичних фотографічних принципів і переходу до абсолютно нової композиції. Наочною ілюстрацією до цього тексту може послужити його ж робота «У швейцарському кантоні Тесін». На знімку рух йде вгору - сфотографована знизу стіна будинку виходить за верхню рамку кадру. Ця спрямованість руху знизу вгору підкреслюється майже перпендикулярній даху лінією електропроводів. Яскраве денне світло абсолютно не дає тіней: вікна будинку здаються чорними прямокутниками на білій, без тональних переходів поверхні стіни.

Архітектура не випадково стала одним з головних об'єктів зйомки для конструктивістів. «Кінцева мета будь-якої художньої діяльності - будівля», - писав директор Баухауза Вальтер Гропіус. Побудована ним школа на фотографіях, зроблених її викладачами і студентами, перетворилася в поле для експериментів з незвичайними ракурсами. Особливу увагу в композиції знімка конструктивісти приділяли діагоналі, іноді на цій лінії вибудовуючи весь кадр. Радянські авангардисти назвали такий прийом «динамічною діагоналлю» і надавали йому ідейне значення.

Якщо для художників Баухаузу фотографія була одним із засобів вивчення формальної мови зображення, грою з формами і простором, то в радянській Росії вона стала перш за все частиною пропаганди. Численні агітаційні плакати (в тому числі і військові), кіноафіші, книжкові ілюстрації, створені радянськими конструктивістами, були виконані в техніці фотомонтажу. Провідними майстрами колажу були Олександр Михайлович Родченко, Ель Лисицький (справжнє ім'я Лазар Маркович Лисицький) і Густав Клуцис.рррррщщщщщщчмуиким

Конструктивізм в фотографії відзначений геометризацією композиції, зйомкою в запаморочливих ракурсах при сильному скороченні обсягів. Такими експериментами займався, зокрема, Олександр Родченко.

У графічних видах творчості (плакат тощо.) конструктивізм характеризувався застосуванням фотомонтажу замість мальованої ілюстрації, граничною геометрізацією, підпорядкуванням композиції прямокутним ритмам. Стабільною була і колірна гамма: чорний, червоний, білий, сірий з додаванням синього і жовтого (С. Сенькін). В області моди також існували певні конструктивістські тенденції - на хвилі загальносвітового захоплення прямими лініями в дизайні одягу, радянські модельєри тих років створювали підкреслено геометризовані форми.

Поряд з фотоколажами поширення набула репортажна фотографія. З 1930 року за ініціативою М. Горького видавався журнал «СРСР на будівництві», для якого в різний час фотографували Олександр Родченко, Борис Ігнатович і Георгій Петрус. Разом вони створювали фотолітопис будівництва нової держави. Їх фотографії по-справжньому монументальні, смілива композиція підкреслює рух, нестандартні точки зйомки і великий план акцентують увагу на найбільш значущих деталях.ппрроооллллллллввааммимттььббл

Для фотографів, які починали працювати в умовах будівництва соціалізму, основне завданням було, за висловом Родченко, знімати «життя молодої радянської республіки, що будується : показувати її під різними ракурсами». Незвичайний ракурс не тільки дозволяв майстру оригінально піднести сюжет, а й давав можливість більш глибоко розкрити зміст, сенс кадру. Це можна побачити на прикладі фотографії «Робота з оркестром» (знімок був зроблений під час будівництва ув'язненими Біломоро-Балтійського каналу). Кадр розділений на дві площини: на білій кам'яній плиті, що знаходиться на узвишші, грає оркестр ув'язнених, внизу - ті ж в'язні, але укладають дошки, що займаються грубою фізичної роботою. Контраст білого і чорного, різка, перетинаюча кадр діагональ натякають про привілейоване становище одних по відношенню до інших.

По-різному проявилися нові тенденції у творчості чеських фотографів. Конструктивістські етюди з оголеною натурою створював в 1920-30-х роках Франтішек Дртікол (František Drtikol). У фотографіях цього періоду мальовничі задники поступилися місцем геометричним декораціям і використання тіней в композиції, замріяні моделі в дусі модерну змінилися танцівницями, над статичною композицією перемогу здобув динамічний рух.

Яромир Функе (Jaromir Funke) «конструював» фотографію без допомоги фотомонтажу, користуючись виключно її власними можливостями, а саме грою світлотіні. У своїх натюрмортах він фотографував прямокутники і квадрати зі скла і паперу, скляні куби, трикутники і кулі таким чином, що самі об'єкти виявлялися поза увагою, видно було тільки їх тіні. При зйомці архітектури Функе віддавав перевагу незвичайним ракурсам, він зобразив будівлі нахиленим у бік фотоапаратом, щоб об'єкт перетинав кадр по діагоналі. Ці знімки є фотографічні паралелі функціоналістичної архітектури.ааамммит

Вища школа Bauhaus в м Дессау, будівля зі сходами. Фото Т. Люкса Файнінгер, близько 1927 р 

Фотомонтаж Ярослава Ресслера, 1931 р

Фото Яромира Функе, 1927 р.

Колаж Рауля Хаусмана

Колаж Густава Клуциса. Спорт, 1923 р.

«Eifersucht». Фотомонтаж Ласло Мохой-Надя, 1927 р 

Конструктивісти внесли величезний вклад в розвиток світового світлопису. Розроблені ними естетичні концепції згодом стануть класичними прийомами рекламної фотографії. З конструктивізмом також пов'язаний розквіт поліграфічного дизайну, в якому за принципом синтезу мистецтв з'єдналися фотографія, колаж і графіка.ааостататарччччмп