середа, 25 березня 2020 р.

Michal Zahornacky - фотограф із Словаччини


Міхаль Захорнакі (Michal Zahornacky) - фотограф із Словаччини, народився в 1988 році в місті Поважська-Бістриця, Словаччина, де він і тепер живе і працює. Свою першу камеру Міхаль купив у 2010 році, а з 2011 року він вже брав участь у житті світу фотографій.
З раннього віку Міхаль відчував, що йому потрібно висловити себе через фотографію, потрібно показати себе світові, свої почуття і думки.
Фотокамера- це інструмент, за допомогою якого можна висловити себе. Коли пройшов час, він створив свій власний стиль. З початку 2013 року фотографує на професійному рівні.Він самоучка.
В основному на його фотографіях людина. Фотограф зосереджується на образотворчих та концептуальних портретах. Він переносить думки та настрої на свої фотографії, які демонструє оригінально, часто не зовсім зрозуміло, тому глядач повинен задуматися над повідомленням фотографії.
У своїй серії «Криві» він демонструє інший, оригінальний вигляд портретів. Це виходить за межі класичної краси і надає перевагу абстрактному зображенню сфотографованої людини. Він намагається спотворити ідеальну симетрію форми, щоб заключний портрет виглядав як абстрактний живопис. Викривлення зображення досягається використанням фізичних властивостей чистої води. Вода в русі створює викривлення ліній об'єкта.





Його найвідоміші проекти - це серія «Сни» та «Поеми», які друкувалися у багатьох журналах та були призерами у Словаччині та за кордоном. Переглядаючи фотографії Міхала, ви замислюєтесь над реальністю фотографії та про постпроцес. Більшість фотографій зробленібез фотошопу.Важко в це повірити, переглядаючи його роботи, адже є сцени просто неймовірні.








У 2013 році він створив проект під назвою Сни(Мрії), який являє собою втечу від реальності у мрію. На фотографіях зображені різні предмети з повсякденного життя, які незвично пов'язані між собою і створюють ілюзію мрії. Малюнки часто сюрреалістичні із конкретним повідомленням. На своїх картинах автор хотів показати свої почуття, емоції та проблеми.






В серії «Поеми» фотограф намагається поєднати мистецтво з мистецтвом. Кожна фотографія має свою маленьку історію, показану через метафору. Фотографії цієї серії завершені унікальною поемою, яку написали словацькі поети.

Теж Міхаль любить чорно-білу фотографію. У його роботах можна знайти багато емоцій, які, як правило, створюють депресивну атмосферу. Світ і тьма стають головними у його фотографіях і формують відповідний настрій.
Міхаль пропонує глядачу послухати тишу світу і людини.

Переглядаючи фотографії Міхала, ви замислюєтесь над реальністю фотографії та про постпроцес.









 Його фотороботи можна знайти як на словацьких, так і на зарубіжних веб-порталах, які представляють фотографії.

Нагороди
2019 переможець 2-е місце FAPA, професійна категорія: Анотація
2018,2017,2016 Номінант, FAPA, категорія: Образотворче мистецтво, концептуальні, мода, портрет
Почесне згадування 2017 року, IPA, категорія: портрет FineArt
2017, Топ-10 нагород FEP, категорія: Ілюстративна фотографія
ВИСТАВКИ
Виставка SOLO 2018, Проект Хімерос, Пов. Бистриця, Словаччина
2018 Міжнародна фотоекспо, Ethereal, Париж, Франція
2017 Шанхайська міжнародна виставка фотомистецтв, Шанхай, Китай
2016 11-й фестиваль фотографій Yixian, Китай
Виставка SOLO 2016, галерея PRO.laika, Братислава, Словаччина

неділя, 15 березня 2020 р.

Гордон Паркс, фотограф

Гордон Роджер Олександр Бюкенан Паркс був американським фотографом, музикантом, письменником та кінорежисером, який став відомим в американській документальній фотожурналістиці у 40-х - 70-х роках - особливо у питаннях громадянських прав, бідності та афро-американців - та в гламурній фотографії. 


Гордон Паркс (Gordon Parks, 1912-2006) - перший афроамериканець, що став успішним комерційним фотографом і першим «кольоровим» режисером в «білому» Голлівуді. Народившись у бідній родині - він був молодшим з п'ятнадцяти дітей - Паркс «зробив життя з нуля» своїми руками і головою. Він був знаменитим фотожурналістом і комерційним фотографом, більше 20 років співпрацював з популярним журналом «Life». Великим успіхом користувалися його художні фільми (особливо «Шафт» 1971 року). Для деяких своїх фільмів він сам писав і сценарії і музику. Він написав кілька художніх і документальних книг, включаючи книгу по фотографії.

Гордон Паркс – модний фотограф, котрий зламав «кольоровий бар’єр»
 Голівуд, Каліфорнія, 1961.
 Нью-Йорк, 1952.
 1962 рік
 Вірочка в платті від Полін Трижер для Vogue, 1965.
 Мода, 1961 рік
 1978 рік
 Париж, Франція, 1950.

 Куба, 1958.
Голівуд, Каліфорнія, 1959.

Гордон Паркс - фотограф-самоучка, що виріс в одного з найвпливовіших фотожурналістів 20-го століття, а також кінорежисер, актор, письменник і композитор. Він знімав модні і редакційні фотографії для Vogue, став першим чорношкірим фотожурналістом в LIFE, документував розбірки гарлемских банд і будні бенедиктинських ченців, знімав покази моди в Парижі, портрети знаменитостей і життя афроамериканських родин в умовах расової сегрегації в Штатах.
Гордон Паркс (Gordon Parks) з'явився на світ в 1912 році в місті Форт-Скотт, штат Канзас, наймолодшим в сім'ї фермера,, п'ятнадцятою дитиною і з дитинства знав, що таке злидні. Втративши матір в 15 років, переїхав до сестри і її чоловіка, з яким часто сперечався і після сварки його вигнали з дому і він опинився на вулиці. Щоб прогодуватися, Паркс підробляв, де тільки міг: співаком і піаністом в борделях, подорожуючим офіціантом, напівпрофесійним баскетболістом, співробітником Цивільного корпусу охорони навколишнього середовища.
У 1929 році він недовго працював в джентльменському клубі «Minnesota Club». Там майбутній фотограф зміг прочитати багато книг з клубної бібліотеки. А коли крах Уолл-Стріт в 1929 році поклав кінець закладу, він сів на поїзд до Чикаго, де йому вдалося знайти роботу в нічліжці.
Паркс працював офіціантом в вагоні-ресторані в північній частині Тихоокеанської залізниці, коли побачив в журналах портфоліо фотографів. Вражений знімками робочих мігрантів, Паркс в 25 років купив в ломбарді свій перший фотоапарат за дванадцять з половиною доларів 

Гордон Паркс, 1940. «Я зрозумів, що фотокамера може бути зброєю проти всіх видів соціальних несправедливостей. Тоді я вирішив, що вона повинна у мене бути ».
Майже відразу, після перших вдалих знімків, отримав роботу в магазині жіночого одягу. Там його знімки помітила дружина чемпіона з боксу Джо Луїса, Марва Луїс і вона вмовила молодого фотографа переїхати в Чикаго. Там, щоб заробити на життя він почав робити портрети жінок з верхніх шарів суспільства і фото-літопис чорних гетто - за велінням душі. У 1941 році відбулася виставка цих фотографій і вона привела його до співпраці з Міносвіти народного господарства США. І в той час, будучи стажистом відомого фотографа Роя Страйкера, Паркс у 1942 році зробив одну з кращих своїх фотографій під назвою "Американська готика", назвавши її на честь легендарної картини Гранта Вуда. Він зобразив чорношкіру прибиральницю Еллу Уотсон, яка працювала в будівлі Управління з фінансового регулювання і нагляду. Жінка застигла перед висячим на стіні американським прапором з мітлою в руці і шваброю на задньому плані. На створення цього образу фотографа підштовхнуло неодноразове зіткнення з расизмом в ресторанах і магазинах столиці Штатів. Пізніше Паркс зробив ще серію фотографій Елли Уотсон і її сім'ї. Але багатьох глядачів більше вразив саме той перший знімок.
«Американська готика», Вашингтон, 1942.

Протягом наступних років Паркс переходив з роботи на роботу на посаді позаштатного портретиста і модного фотографа.
Пошуки роботи в світі модної фотографії привели Паркса в Vogue. Незважаючи на расистські настрої, редактор журналу Олександр Ліберман найняв його у 1944 році знімати колекцію вечірніх суконь. Паркс співпрацював з виданням протягом наступних кількох років. Він відійшов від статичних поз і розробив свій стиль зйомки моделей в русі. За цей час фотограф опублікував свої перші дві книги: «Фотографія зі спалахом» (1947) і «Фотопортрети: техніка та принципи документальної портретної зйомки» (1948).

Всього фотограф випустив близько десяти книг, в яких розповідав про тонкощі і секрети улюбленої справи.
У 1948 році журнал Life найняв фотографа знімати війни між гангстерськими групами Гарлема в Нью-Йорку.  Паркс провів місяць з 17-річним лідером банди в Гарлемі. Його мета полягала в тому, щоб показати, що неповнолітні злочинці - це підлітки, життя яких може змінитися, якщо втрутяться соціальні служби. Те фотоесе принесло Парксу посаду фотографа і письменника в провідному американському журналі LIFE. Тут його роботи публікувалися до 1972 року.
Під час проекту він зробив дві чудові фотографії: "Ред Джексон, ватажок гарлемської банди" і "Ред Джексон і Гербі Леві розглядають рани на обличчі убитого члена банди Моріса Гейнса".
Ред Джексон, лідер банди в Гарлемі, Нью-Йорк, 1958.


Людина-невидимка, Гарлем, Нью-Йорк, 1952.


Великий інтерес у Паркса викликало життя чорних громад. Наслідки расової сегрегації в рідному місті стали важливою темою в його роботі, оскільки були пов'язані з особистими переживаннями. У початковій школі, де навчався Гордон Паркс, темношкірим дітям не дозволяли займатися спортом і відвідувати соціальні заходи. А в 11 років троє білих хлопців кинули Гордона в річку, знаючи, що він не вміє плавати. Учитель радив йому навіть не думати про вступ до коледжу.

 Тест з лялькою, Гарлем, Нью-Йорк, 1947
Тест з лялькою, Гарлем, Нью-Йорк, 1947






 Сім’я Фонтанелле в закладі по боротьбі зі злиднями в Гарлемі, Нью-Йорк, 1967.


У 50-ті роки Гордон Паркс працював в якості консультанта в Голлівуді і керував серією документальних фільмів про життя в чорних гетто на замовлення Державного освітнього телебачення. Він став першим чорношкірим режисером в Голлівуді, знявши в 1969 році екранізацію "Древа пізнання", сценарій та музику до фільму він писав сам.  А з його картини «Шафт» (1971) про темношкірого приватного детектива зародився жанр кіно blaxploitation. Фільм виявився успішним, і вже в наступному році вийшло продовження - «Велика удача шафта».
Паркс зняв не так багато фільмів, але став засновником цілого жанру "чорного кіно".
Але найбільше Паркс запам'ятався як фотограф.
Соціальні та документальні фотографії з прозаїчними подробицями з життя афроамериканських родин, динамічні і гламурні модні фотографії, банди Гарлема, портрети знаменитостей - роботи Паркса охоплюють широкий жанровий діапазон. У 1960 році Американське товариство журнальних фотографів назвало його Фотографом року.
.
 Монахи-бенедиктинці, Атчисон, Канзас, 1955.

 Монахи-бенедиктинці, Атчисон, Канзас, 1955.

 Монахи-бенедиктинці, Атчисон, Канзас, 1955.

 Монахи-бенедиктинці, Атчисон, Канзас, 1955.


 Монахи-бенедиктинці, Атчисон, Канзас, 1955.

Більше 20 років Гордон Паркс фотографував на такі теми, як мода, спорт, Бродвей, бідність і расова сегрегація. Також в цей період він зняв портрети багатьох відомих людей, серед них Малкольм Ікс, Стоуклі Кармайкл, Мохамед Алі, Барбра Стрейзанд. Паркс став «одним з найбільш провокаційних і знаменитих фотожурналістів в Сполучених Штатах».

 Нью-Йорк, 1956.
Опра Уінфрі на зйомках фільму «Барва пурпурова», штат Північна Кароліна, 1985.

Мохамед Алі, Майамі, Флорида, 1966.

Мохамед Алі, Лондон, 1966
Одні його роботи живуть, тому що радують око своєю красою, інші - тому що зачепили серця мільйонів читачів LIFE і хоч трохи змінили хід американської історії. Частина архіву фотографа зберігається у Фонді Гордона Паркса.
 Танцівниці грають в шахи за кулісами нічного клубу в латиноамериканському кварталі, 1958.
 Нью-Йорк, 1956.
 Нью-Йорк, 1956.
 1959 рік
 Штат Алабама, 1956.

 Алабама, 1956.
 Алабама, 1956.
 Танцівниця Мері Еллен Террі, Нью-Йорк, 1956

Гордон Паркс про себе і фотографію:

Моя мати не дозволяла мені скаржитися, що у мене щось не виходить, тому що я чорний. Вона говорила: «Якщо білий хлопець може зробити це, ти теж зможеш - і роби це краще ніж він ...»
Спершу я не знав, чи є у мене талант, але я знав, що у мене є страх провалу і саме цей страх змусив мене боротися.
Я на власному досвіді знаю, що таке злидні, але я знаю, як боротися з цим злом - і з таким злом, як расизм теж. За допомогою моєї камери.
Деякі фотографи починають відчувати себе такими важливими, такими великими, що навіть в двері не можуть пройти - і все через те, що їх надрукували в журналі. На насправді не фотограф важливий, а той, кого він фотографує. (Гордон Паркс - можливо, єдиний на світі фотограф, який стверджував, що «об'єкт зйомки має набагато більше значення, ніж фотограф»)
Багато разів я запитував себе, чи варто мій успіх моєї самотності. Зараз мені здається, що ціна не була такою вже високою.
Фотоапарат дає мені можливість показати, що я люблю в цьому світі - і що ненавиджу.
Камера існує не тільки для того щоб показати страждання.
Зараз мені 85 і я готовий почати жити.
Гордон Паркс жив у фешенебельному районі Нью-Йорка. Він помер 7 березня 2006 року, у віці 93 років, від раку