неділя, 19 квітня 2015 р.

Анрі Карт'є- Брессон

Творче кредо
Не виношу влаштовувати події і режисерувати. Це жахливо ... Не можна підроблювати сьогодення. Люблю правду і тільки правду показую ...
Анрі Карт’є-Брессон (Cartier-Bresson, Henri; 1908-2004, Шантлу, Франція)— французький фотограф, класик світової фотографії.
Народився 22 серпня 1908 у Шантлу біля Парижа. Вчився живопису в Андре Лота. В 1929 відвідував лекції з живопису в Кембриджському університеті.

Подорожі і захоплення фотографією
У 1930 році, після початку навчання живопису та графіки, він відправився в подорож до Африки. Повернувшись до Франції в 1932 році, він вирішив присвятити себе фотографії. Його дуже вразили кілька знімків, зроблених Еженом Атже і Андре Кертесом, але найбільше його підштовхнув до фотомистецтва знімок, зроблений Мартіном Мункачі (англ.) у 1929-му чи 1930 році, на якому зображені троє чорношкірих людей, які голяка біжать в хвилі озера Танганьїки (Танзанія). Він високо оцінив естетику цієї фотографії і захоплено писав: «О! Це можна зробити за допомогою фотоапарата !! ». У тому ж році в Марселі він придбав новинку тодішнього ринку, фотоапарат фірми Leica - легку 35-міліметрову камеру, яка дозволила нарешті йому досягти необхідного майстерності в тій фотографії, до якої він мав схильність.























 Перша виставка фотографій Карт’є-Брессона пройшла в 1933 в Іспанії.
В 1936-1939 він був асистентом французького режисера Жана Ренуара. Під час Другої світової війни Карт’є-Брессон служив капралом у французькій армії.
Картьє-Брессон  вступив у французьку армію  в 1939 році, відразу після закінчення роботи  над фільмом  з  Жаном  Ренуаром.  Він  був  капралом в  армійському  кінофотопідрозділі, коли  був  взятий  у  полон при розгромі Франції нацистами.
Просидівши 36 місяців у таборі воєннополонених, він успішно зробив втечу після  третьої спроби. Добрався до Парижа й до кінця  війни  працював у підпіллі, вступив до руху Опору, допомагаючи  колишнім воєннополоненим, організував французьких  пресс-фотографів   для зйомок  окупації й відступу  нацистів з Парижа.
Після закінчення другої  світової війни в Європі він працює оператором  в  Управлінні військової інформації  Сполучених  Штатів, знімаючи фільм про повернення воєннополонених у Францію.
В 1945 за замовленням американської служби військової інформації зняв фільм «Повернення» — глибоку й зворушливу картину про повернення військовополонених до Франції.
У  1946 році  Картьє-Брессон організував першу  велику виставку своїх робіт, що була  організована в Музеї сучасного мистецтва в Нью- Йорку. У Сполучених Штатах він пробув рік, подорожуючи по всій країні. Виставки були організовані також у Парижі, Мілані, Токіо й Кельні.
Після війни, в 1947, Картьє-Брессон став одним із засновників об'єднання фоторепортерів «Магнум» у Нью-Йорку. Одержував багато замовлень від великих журналів Америки й інших країн. Працював у Китаї, Індонезії, Єгипті та інших країнах.
Після  повернення   в   Париж   він   і   його   два   гарних друга Капа й Чім  заснували незалежне фотоагентство «Магнум Фото». «Магнум» - кооператив, яким володіють видатні майстри, що поставляють фотографії в ілюстровані видання й журнали всього  світу.
 В 1952 була опублікована книга Карт'є-Брессона «Вирішальний момент», до якої увійшли біля ста кращих його світлин.
Крім цієї книги, вийшли ще п'ять альбомів майстра — «Європейці», «Москвичі» (обидві у 1955), «Світ Анрі Карт'є-Брессона» (1968, у якому надруковані фотографії за сорок років), «Обличчя Азії» (1972), «Про Росію» (1974). Наприкінці 1960-х — 1970-х років Карт’є-Брессон знімав фільми, зокрема «Каліфорнійські враження» (1969) і «Південні знімки» (1971).
Помер Карт’є-Брессон 2 серпня 2004 у Франції.


Цитата: "Фотографія сама по собі мене не цікавить. Я просто хочу зберегти шматочок реальності. Я не хочу нічого доводити, нічого підкреслювати. Речі й люди говорять самі за себе. Я не займаюся «кухнею». Робота в лабораторії або в студії в мене викликає нудоту. Ненавиджу маніпулювати — ні під час зйомки, ні після, у темній кімнаті. Гарне око завжди помітить такі маніпуляції… Єдиний момент творчості — це одна двадцять п'ята доля секунди, коли клацає затвор, у камері миготить світло й рух зупиняється".
Анрі Картьє-Брессон - це справжній  детектив  з  камерою: людина, що ніколи не нав’язується. У нього є дивна здатність зробити себе частиною навколишнього оточення. І  коли  хтось зауважує його присутність  з камерою, він, намагаючись бути непримітним, говорить: “ Я  просто один зі звичайних фотографів, я вас не  потурбую”.
Картьє-Брессон шукає сенс, характерні особливості кадру, що він інстинктивно бачить перед  собою. І щоб переконатися, що він бачить повну  композицію, а не тільки якийсь  мимовільний  вираз або жест, він дивиться через відбивну призму, встановлену на  “лейці”.  Зображення  перевернене, виразні форми  виділяються, і коли все з'єднується в прийнятну  композицію, він спускає затвор.
Це вже  рефлективний рух. Кадр заповнив всю (він рідко застосовує  кадрування) рамку. Об’єктивом  він  користується, як снайпер оптичним прицілом своєї рушниці. Картьє-Брессон часто повторяв, що  його праве око оглядає зовнішній  світ, в той час як ліве  заглядає у  власний  внутрішній  світ.
 І обоє, мабуть, з’єднуються  в одному вічку об'єктива. Один раз він  написав:  «Для мене фотографія є оцінкою за  частки секунди події, а також точної організації  форми, що дає можливість передати суть  подій».
Картьє-Брессон  пояснює: журналіст сам  зобов’язаний  визначити,   що  є  важливим,   хоча   він  загодя не   знає,   у   чому   воно   буде   виражено.
Камера  Картьє-Брессона готова зробити знімок в  ту  мить,  як тільки  визначився  істинний  образ. І  в  міру  розвитку  події  він  схоплює  точно     мить,    коли   всі   скороминущі  елементи сформують його картину.
Він ясно підкреслює свою думку: «Фотографія - це  визнання  ритму  у світі реальних предметів. Око знаходить  і  фокусує  саме   цей   об'єкт   серед  маси реальності, а камера просто реєструє  на плівці рішення, прийняті оком».
Картьє-Брессон так формулює своє кредо: «Для мене зміст невіддільний  від форми. Під формою я маю на увазі строгу організацію взаємодії поверхонь, ліній і змісту. І тільки в такій організації наші концепції й емоції стають конкретними й доступними для розуміння. У фотографії візуальна організація може визначатися з добре розвинутої інтуїції».
Для скромного, безкорисливого Картьє-Брессона фотографія - це спосіб життя, творчий спосіб вираження, яким він може  закарбувати історію людини з винятковою поінформованістю, симпатією й поетичною уявою.
Особливості методу
Здібності і методи роботи Анрі Картьє-Брессона стали легендами у світі фотографії: наприклад, він прославився своєю здатністю залишатися «невидимим» для людей, яких знімав. Відблиски металеві частини свого фотоапарата він заклеїв чорної ізолентою, щоб вони не блищали. Існує думка що він завжди робив закінчений знімок в момент зйомки: він ніколи не кадрував зроблену фотографію. Це твердження помилкове та спростоване декількома тестовими відбитками, значні частини яких заштриховані для наступної перекадровки. Брессон ніколи не друкував і не  проявляв плівку самостійно. Також він відомий тим, що намагався знімати будь-яку сцену в момент досягнення найвищого емоційного напруження, сполученого з його відчуттям образотворчої форми, яке він називав «вирішальним моментом», широко відомий вислів у фотографічному світі, який для Картьє-Бресснона означав моментальне розпізнавання, в частку секунди , значимості і одночасно точної організації форм, що надають цій події відповідну йому експресію


Про відносини Картьє-Брессона з часом Лінкольн Кірштейн (англ.), письменник і фахівець в галузі культури і мистецтва, говорив, що Картьє-Брессон постійно боксував з часом, час було одночасно противником і товаришем ... щоб бути ураженим і нокаутованим; вони танцюють навколо миті, чекаючи відкриття, щоб зафіксувати її, зупинити, перемогти Але для т. н. вирішального моменту, не тільки спійманого, але й естетично зафіксованого, крім великої чутливості і розуміння природи людини, якими Анрі Картьє-Брессон володів в найвищому рівні, потрібна витончена робота з художньою формою, з геометрією внутрішньокадрового простору, вміння створювати вишукані візуальні метафори і т. д. У 1952-му році словосполучення вирішальний момент зробилося назвою його книги.












вівторок, 25 листопада 2014 р.

Конспект лекції.Світлина другої половини 19 століття: діалог з мистецтвом

Фотографія як підсумок розвитку мистецтва Нового часу. Зв'язок фотографії з завданнями художників епохи романтизму і реалізму. Зв'язок з наукою. Точність відтворення, відносна легкість і швидкість отримання зображення. Зручність і швидкість отримання зображень в століття швидкостей. Порівняння фотокамери з оком. Відмінності від людського зору, помічені сучасниками: зайва деталізація, відмінності у зображенні кордонів зорового поля і глибини простору. Сприйняття фотозображення як копії без інтерпретації автора.
Критика феномена фотографії. Питання вибору об'єктів зображення, стилю, композиції, світлотіні, кольору і т.д. Труднощі фотографії з входженням в звичну ієрархію мистецтв. Зміна картини світу. Сприйняття фотографії як чуда. Невизначеність її статусу і формування мови, якою говорять про фотографію.
Відсутність власної художньої мови. Залежність від традиційних форм образотворчого мистецтва. Механістичне начало і частка випадковості. Основні труднощі - обмеженість жанрів і можливостей (світло, відсутність кольору, витримка, тоновий баланс). Формування жанрів у фотографії і "розбіжності" з історією мистецтва.
Межі періоду і їх умовність. Фотографія як феномен науково-технічного прогресу і одночасно феномен природи. Залежність від технологій. Основні відкриття в області фотографії 2 пол. 19 століття.
Пошуки фотографів у вирішенні проблем: колір, контрастність, громіздкість техніки, довгі витримки. Нерівномірна чутливість емульсії до різних кольорів  спектру. Негативи на альбуміні Ньепса де Сен-Віктора.
Мокрий колодій (винахід Скотта Арчера 1851 р.). Бавовняний  папір в суміші азотної та сірчаної кислот як підкладка для срібних солей. Зростання світлочутливості, хороше зчеплення зі скляною пластиною, прозорість, можливість докладної передачі деталей і півтонів, витримка у кілька секунд. Необхідність готувати пластини швидко і в темряві, необхідність громіздкого обладнання.
 Негативи з колодієм - амбротипи, що використовувалися як позитиви з підкладкою (дешева заміна дагеротип). Колодій на залізі - ферротип.
 Різна витримка для різних жанрів фотографії. Неможливість знімати вночі. Ставлення до оптичних спотворень як до браку.
Контактний спосіб друку, невеликий розмір. Альбуміни -спосіб для друку паперових позитивів. Кабінетна фотографія 1870-1880-х років. Різноманітність форматів.
Виправлення недоліків оптики: недостатньої різкості, спотворень і т.п. Оптична сенсибілізація Фогеля (підвищення світлочутливості, скорочення експозиції, зйомка рухомих предметів).
 Розширення зони чутливості до різних кольорів. Скорочення витримок від 10 сек в 1851 р. (мокроколлодіонний процес) до 1 / 200 с в 1878 р. (бромжелатин) і 1 / 1000 с в 1900 р. (вдосконалений хлоро-бромжелатин).
Фотографія і її наслідування живопису. Зв'язок феномена фотографії з ідеями романтизму і з реалізмом. Утворення структури жанрів у фотографії за зразком традиційної. Рукотворне втручання в процес фотографування, постановка. Зв'язок ідеї високого мистецтва і унікальності, рукотворності, великої кількості вкладеної праці. Портрет, жанр, ню, пейзаж, натюрморт, етюди драпіровок чи кольорів, алегорії, релігійні сцени. Історичні і міфологічні композиції як найменш органічні для фотографії.
Найбільші фотооб'єднання - Лондонське фотографічне товариство і Французьке фотографічне товариство. Роль Англії. Оскар Густав Рейландер (1813-1875). Знаменита робота "Дві дороги життя". Робота з великою кількістю негативів, з'єднаних за допомогою монтажу. Близькість до прерафаелітів  у портретах. Вплив академічного живопису. Ілюстрування праці Дарвіна "Про вираження емоцій людиною і тваринами".
Генрі Піч Робінсон (1830-1901) і вплив академізму і прерафаелітизму. Складна фотокартина "Згасання" (1858). Книга «Пікторіальний ефект у фотографії». Утворення пікторіалістського товариства "Linked Ring". Вплив Робінсона на ідеї пікторіалістів. Вивчення натури і вираження почуттів автора як важливі для фотографування моменти. Художні амбіції. Ідеї ​​Джона Раскіна і їх вплив на фотографів.
 Джулія Маргарет Кемерон (1815-1878) та її роль в історії фотографії. Аматорство і свобода від необхідності заробляти як важливий фактор. Естетика прерафаелітів. Коло спілкування: Теннісон, Браунінг, Міллеса, Россетті, Берн-Джонс, Уоттс. Зв'язок з Керроллом, Г. У. Лонгфеллоу, Вільямом Холманом Хантом, Робінсоном. Портрети, ілюстрації "Королівських ідилій" Теннісона (1874).
 Фотороботи Льюїса Керролла. Клементина Хоуорд та її жіночі портрети. Роль світла. Пітер Генрі Емерсон (1856-1936) та його вплив на британську фотографію. Теорія і викладання, книга «Життя і природа Норфолкської заплави» (1886).
Вплив реалізму і натуралізму. Книга «Натуралістична  фотографія для вивчаючих  мистецтво» (1889) і теорія імітації у фотографії роботи очі, пом'якшення різкості контурів по краях фотографії.
 Сприйняття фотографії як вторинної по відношенню до живопису. Полеміка з Робінсоном. Відмова Емерсона від своїх ідей.
Фотографії оголеної натури - "академії". Роль Франції. Академічні схеми, пози, аксесуари. Вплив салонного живопису. Необхідність академічних схем подання для легалізації фотоетюдів ню. Протиріччя між класичним образотворчим "кодом" і індивідуальністю моделей. Жюльєн Білгу де Вільнев (1795-1866). Гауденціо Марконі та його робота в Парижі. Чоловічі академічні ню. Точне повторення схем позування з живопису.
Портрет. Будова фотоательє. Скляна стеля, основне світло з північного боку. Великий штат помічників, ретуш. Типова меблі і задники, набір костюмів та аксесуари. Смак до життєподібності, щонайменшої передачі деталей. Статусність, репрезентативність фотопортрета, його соціальна роль. Основні розміри: альбомний, кабінетний, візитна картка.
Видання серії "Сучасна галерея" (La galerie contemporaine, 1876-1884) у Франції. Надар, Ш.-А.Берталь, М. Берто, Е. Каржа та ін Вплив живопису на фотопортрет, сучасної і минулих епох. Інтерес до "перевдягання" і стилізації. Ф. Ханфштенгль, студія Ш. Рейтлінгера. Наполеон Шарон (1821 - 1896) в США. Надар - Гаспар-Фелікс Турнашон (1820 - 1910) і його роль в історії фотопортрета. Зв'язок з відомими діячами культури. Перехід від карикатури до фотографії. Участь у різних подіях і авантюрах.
Створення студії спільно з братом і переїзд на бульвар Капуцинів. Роль Надара в історії імпресіонізму. Унікальність серед фотографів-портретистів. Відхід від чисто мальовничого впливу, знаходження фотографіческой специфіки: відсутність помпезності, простота, лаконізм, нейтральність фону, тонкість тональних переходів, природність поз, розкриття особистості через скупі деталі. Входження фотографії у французький Салон в 1859 р.
Желатинова фотоемульсія Річарда Меддокса (1871 р.). Суміш теплого желатинового розчину з бромистим кадмієм, з додаванням розчину азотнокислого срібла. Поява можливості зберігання фотопластини в сухому вигляді, збільшення світлочутливості.
Андре-Адольф-Ежен Діздері (1819 - 1889) і візитна картка (1854). Чотирьохоб'єктивна фотокамера, знімки розміром 6х9 см, здешевлення фотопортретів. Успіх Діздері. Витіснення візиток кабінетним портретом до кінця 1860-х рр..
Жанрові фотографії і запозичення у живопису сюжетів (італійські селянки і музиканти, діти-жебраки і т.п.) і способу їх подання. Д. О. Хілл і Р. Адамсон, Юмбер де Молар (з кінця 1840-х років), Білгу де Вільнев, Рейландер, Робінсон, Р. Фентон. Прагнення до наративної зображенню і до анекдоту. Професійну художню освіту фотографів (Шарль Негр, Гюстав Ле Гре). Ательє Поля Делароша і його випускники А. Ле Сек, Г. Ле Гре, Е. Д. Бальдюс, Ш. Негр, Р. Фентон. Шарль Негр (1820-1880) та його досягнення ефектів "моментальності" у фотографії за допомогою паперових негативів і використання оптики. "Предімпресіоністичні" жанрові роботи. Вплив жанрового живопису XVII століття.
Натюрморт. Використання цитат і композиційних схем традиційного живопису. У. Г. Ф. Телбот, А. Ле Сек, А. Браун, Ф.Е. Каррі, Ш. Обрі.
Стереофотографії на сюжети популярних картин. Дотримання функцій традиційної гравюри та народної картинки. Популяризація салонної і академічного живопису з допомогою стереофотографії. Розважальна та інформативна роль.
Критика фотографії. Шарль Бодлер як найвідоміший противник фотографії та його стаття "Сучасна публіка і фотографія".
 Сприйняття фотографії як індустрії, явища прогресу, нехудожнього методу фіксації реальності, призначеного для документальних цілей. Поняття копії та інвенції художника.
Сприйняття фотографії як рухомих картинок, а не специфічного зображення зі своїми особливостями. Боротьба фотографів за авторські права. Поступове запозичення мови опису творів мистецтва для опису фотографій. Зв'язування фотографії з гравюрою. Програш живопису через відсутність кольору.
Пошуки в галузі кольорової фотографії. Відкриття Д. Гершеля як початок шляху. Невдачі з закріпленням кольору. Досліди Ньепса де Сен-Віктора (1851 - 1866 рр..). Теорія "триколірного зору", що йде від Т. Юнга (1807 р.). Отримання будь-якого кольору з семи основних кольорів спектру (у спрощеному варіанті три, червоний-зелений-синій).
Джеймс Клерк Максвелл (досліди 1859 - 1861 рр..) І Дюко дю Орон (експеримент 1863 р.). Експерименти з проектуванням трьох зображень одного об'єкта (знятих за допомогою червоного, синього і зеленого світлофільтрів) на білий екран.
Перша кольорова фотографія 1861 р. (Максвелл). Адитивний спосіб кольорової фотографії (шляхом складання кольорів). Проекція чорно-білих кольороподілених позитивів за світлофільтрами на екран. Робота Германа Фогеля (1870-ті р.) з оптичною (спектральної) сенсибілізацією фотоматеріалів (за допомогою барвників). Світлочутлива забарвлена ​​папір як нестійкий носій. Триколірний друк Луї Дюко дю Орона (з трьох негативів). Обмеження зйомки нерухомими об'єктами.
Поява фотокамер, які знімали одночасно три зображення, кожне з окремим світлофільтром. Адитивний метод С.М.Прокудіна-Горського (метод потрійної експозиції). Друк з трьох кольороподілених негативів чорно-білих позитивів. Одночасна проекція позитивів через світлофільтри. Розробка Дюко дю Хорон основ субтрактивної фотографії.
 Можливість отримати зображення на папері. Змішання жовтого, пурпурного і синьо-зеленого як основа отримання чорного, метод вирахування кольорів. Джон Джоулі і растровий метод (1893 р.). Комбінований триколірний світлофільтр, що складається зі смуг, зйомка з його допомогою, і подальша проекція позитиву, поєднаного з ним, на екран.
Автохром братів Люм'єр (1907 р.). Популярність автохрома. Отримання зображення на скляних пластинах з шаром з каучуку і пофарбованого крохмалю. Використання прозорого негативу за допомогою проектора.
Широке поширення автохрому  в США. Ж.-Б.Турнассу, А. Персона, використання автохрому пікторіалістами (Кюн). Принцип, що нагадує техніку пуантілістів.
 Імпресіоністичні ефекти, яскравість кольору, запозичення сюжетів з живопису, кольорові тіні. Підтвердження теорій Шеврейля.



субота, 26 липня 2014 р.

Театральний підхід до моди від Sebastian Faena

Себастіан Фаена (Sebastian Faena) - аргентинський фотограф, який народився в столиці цієї південноамериканської країни, Буенос-Айресі в 1980 році, за родом діяльності він багато подорожує, тому не дивно, що зараз він живе і працює в Нью-Йорку.

Зараз Себастіану 34 роки, золотий вік, тому молодий фотограф не втрачає часу і посилено вивчає літературу й музику, в тому числі в стінах Колумбійського Університету. Талановитий фотограф знайшов себе в жанрі моди, тому, набивши на цьому терені руку, почав плідно співпрацювати з різними глянсовими виданнями, такими як V Magazine, Pop magazine, Vogue.