Карл Міданс (Carl Mydans, 1907-2004) захопився одночасно
фотографією і журналістикою під час навчання в університеті Бостона. Після
отримання диплома він деякий час працював у Бостоні в журналах «Boston Globe»
та «Boston Herald» і в Нью-Йорку в «American Banker». У 1935 році він переїхав
до Вашингтона і приєднався до групи фотографів, які працювали для «Адміністрації у справах
незаможних фермерів» («Farm Security Administration»), куди в числі інших
входили Уолкер Еванс, Рассел Лі, Гордон Паркс і Доротея Ланг. У 1936 році був
заснований журнал «Life», якому судилося зробити революцію в фотожурналістиці,
і Карл Міданс став одним з перших п'яти фотографів журналу.
У 1938 році він одружився на журналістці Шеллі Міданс і в
наступному році їх послали в Європу висвітлювати події Другої світової війни.
Вони прилетіли в Лондон, потім ганялися за фоторепортажами в Швеції, Фінляндії,
Португалії, Італії, Китаї та Гонконгу. Напад Японії на Перл-Харбор молода пара
зустріла в Манілі на Філіппінах. Вони потрапили в полон і пробули в японському
таборі для інтернованих до грудня 1943 року.
Після 22 місяців в'язниці Карл Міданс негайно повернувся
на фронт, на цей раз він фотографував військові дії в Європі. Одна з його
найвідоміших фотографій того часу - самосуд жителів Марселя над співпрацюючою з
нацистами француженкою. Наприкінці війни Міданс повернувся в Азію, де в січні
1945 року зробив фотографію висадки генерала Дугласа Макартура на Філіппінах,
що стала однією з найвідоміших військових фотографій в Америці. Сам фотограф
найбільше пишався знімком зробленим 2 вересня 1945 на борту лінкора «Міссурі»
під час підписання Акту про беззастережну капітуляцію Японії.
Після війни Міданс деякий час очолював відділення «Life»
в Японії. Він багато подорожував, освячуючи події в гарячих точках по всьому
світу. Його було майже неможливо зупинити: під час землетрусу в Японії він
продовжував фотографувати, незважаючи на те, що будівлі навколо нього
складалися як карткові будиночки. У 1986 році він відправився на Філіппіни
освячувати падіння режиму президента Маркоса. Під час виступу диктатора
79-річний фотограф розштовхав охоронців, пробрався до трибуни і почав
фотографувати чотирма висячими на його шиї камерами!
Основним талантом Міданса було вміння бути в потрібний
час у потрібному місці - неоціненна якість для журналіста. Але він володів і
чуйним оком фотохудожника. Це видно по його кращих репортажних роботах,
особливо це впадає в очі в його портретах і у вуличних сценках. Особливою
популярністю серед «мирних» робіт Міданса користуються портрети Вінстона Черчілля,
генерала Дугласа Макартура, президента Кеннеді з дружиною, а також стала іконою
фотографія зроблена в громадському транспорті на наступний день після вбивства
Кеннеді.
