Луї Жак Манде Дагер. Дагеротипія
Луї Жак Манде Дагер (фр. Louis Jacques Mande
Daguerre; 18 листопада 1787, Кормейз-ан-Парізі, Сена й Уаза - 10 липня 1851,
Брі-сюр-марн) - французький художник і винахідник, один з творців фотографії.
Народився 18 листопада 1787 у Кормей біля
Парижа (Франція). В 13 років улаштувався учнем до архітектора, а в 1804
році виїхав у Париж і влаштувався учнем
до Деготті, декоратора Гранд-Опера. Дагер
три роки допомагав оформляти спектаклі, а
потім майже десять років трудився в майстерні Пьєра Прево, відомого
майстра панорамного живопису. З 1816 року він
стає головним художником театру Амбіпо-Комік.
У Дагера був природний дарунок декоратора, внутрішнє
чуття на світлові й перспективні ефекти, а механіку сцени він знав досконально.
Незабаром театральні критики стали
відзначати роботу художника, а потім газети почали писати, що на сцені й
дивитися нема чого, крім декорацій
Дагера. Після цього він вирішує працювати
самостійно й разом зі своїм компаньйоном Шарлем Бутоном в 1822 році
організує й будує діораму.
Панорами,
винайдені наприкінці XVIII століття були досить популярні. Живопис у сполученні
з макетами на передньому плані
робив сильне враження. Але
нерухливі панорами не йшли ні в яке
порівняння з тим видовищем, що задумав і створив Дагер.
В 1822 році він створив першу діораму в спеціальному павільйоні в Парижі. Потім
винахідник спорудив таку ж діораму й у
Лондоні.
Діорама в Парижі
Технічно ідея Діорами була досить проста. Із
двох сторін напівпрозорого полотна
писали дві картини - денний і нічний
сюжети. Полотно можна було освітити й попереду, і позаду через величезні вікна, які перекривалися рухливими
прозорими кольоровими
фільтрами - екранами.
сюжети діорам Дагера
Змінні світло й колір могли миттєво змінити картину. Діорама мала величезний
успіх. Діорами були величезного розміру
- 14х22 метра, а сюжети мінялися через півроку.
Полотно, що входило до складу діорами
Для Діорами
Дагер робив замальовки з натури й, щоб полегшити собі роботу, став користуватися камерою-обскурою.
Зображення, створювані об'єктивом на матовому
склі, хотілося якось закріпити.
Дагер узнав , що в Шалоні живе Нсефор Ньєпс, що багато років займається тією же проблемою й уже досяг
якихось результатів. Дагер і Ньепс складають договір про співробітництво й
погоджуються працювати в подальшому разом.
В 1833 році Ньєпс помер, і Дагер на деякий час
зупинив спільно початі розробки, але потім продовжував досліди сам.
Відповідно до легенди, влітку 1835
року Дагер після чергової невдалої
зйомки, коли на платівках не вийшло ніякого зображення, закрив
їх у шафку з хімікаліями.
Дагер.Раковини
Відкривши його через кілька днів,
він з подивом побачив на полірованому сріблі яскраве позитивне зображення. Догадавшись, що справа в парах
якихось речовин, які зберігалися в шафці, він обрав найпростіший метод
перебору й послідовного виключення причин: став щодня класти в шафку нову експоновану платівку, один за іншим
забираючи хімікалії.
І
встановив, що перетворення чутливого шару викликано декількома крапельками ртуті з розбитого термометра. Сам
Дагер написав про це наступне: "Я був настільки подавлений багатьма
попередніми розчаруваннями, що навіть не
відчув радості.
Не забувайте, що це відкриття прийшло тільки
після одинадцяти років експериментів, що гнітили мій дух". Ще майже два
роки пішли на пошуки фіксуючого складу - розчину кухонної
солі.
Дагеротип.Майстерня Дагера
Дагеротипія -
спосіб безпосереднього одержання при зйомці
позитивного зображення. Є першим практичним способом фотографування. Він полягає в тім, що
посріблену мідну платівку ретельно полірують, потім безпосередньо перед
зйомкою обробляють парами йоду, у
результаті чого утвориться найтонший шар світлочутливого йодистого срібла. Під
дією світла в цьому шарі виникає сховане зображення, що проявляється парами
ртуті.
Отримане
зображення закріплюють розчином тіосульфату натрію. Цей спосіб проіснував до винаходу в 1851 р.
мокрого колодіонного процесу.
Щоб зафіксувати на срібній платівці
який-небудь вид хоча б загалом, потрібна
була витримка в десятки хвилин. Знімати
портрети практично було не можна. Щоб сфотографувати людину, її обличчя
«вибілювали» крейдою, а волосся посипали пудрою - в камеру-обскуру тоді попадало більше променів
світла, відбитих від обличчя і волосся.
Але й при цьому потрібно було просидіти перед камерою на сонці
довгий час. Малюнок на платівці важко було розглянути: неприємно вражав
дзеркальний блиск зображення. До того ж
зображення було дуже неміцним, легко стиралося при найменшому дотику.
Дагеротип
19 серпня 1839
року спосіб дагеротипії був оприлюднений
на об'єднаному засіданні двох академій - наук і образотворчих мистецтв. Брошура
з описом процесу протягом року витримала 29 видань в Франції й шість за її межами, а захоплення
дагеротипією стало загальним і в лічені тижні
поширилося по усьому світу.
Помер Дагер у
Брі-Сюр-Марн 10 липня 1851 року.
